ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПОБУДУВАТИ ВЛАСНІ ПСИХОЛОГІЧНІ МЕЖІ

Психологічні межі досить важлива річ і їх характер та стійкість є визначальним в успішності дитини будувати відносини з оточуючими. Отже, якщо батьки хочуть виховати людину з якою приємно спілкуватись, самодостатню і врівноважену треба звертати увагу на психологічні межі.

Пропоную такі рекомендації-стратегії у вихованні.

1. У батьків завжди повинна бути жорстка позиція з приводу однозначних обмежень. Якщо битись заборонено, то ніяких «але» не може бути. Звичайно таких обмежень повинно буде дуже мало, але «однозначність позиції» тут ключова фраза.

2. Всі члени родини повинні притримуватись однієї стратегії виховання. Для цього треба домовитись стосовно правил, способів реагування на ту чи іншу поведінку дитини.

3. Дозвольте дітям “страждати”. Часто батькам складно витримати гнів, роздратування, істерики дітей. Але не треба лякатись негативних емоцій і намагатись виправити ситуацію. Краще що ви можете зробити в цій ситуації – прожити її разом, просто будучи поряд. Дитина повинна мати можливість висловити образу, агресію чи невдоволеність.

4. Привчайте дитину до самостійності не лише в поведінці (сам одягається, засинає, вчить уроки), а і до, так званої, емоційної самостійності. Дитина повинна розуміти, що почуття та емоції, які вона відчуває – це її, не нав’язані і за них вона несе відповідальність. Для цього розвивайте емоційну сферу, вчіть різним способам вираження почуттів, не нав’язуйте свої почуття та реакції на ту чи іншу ситуацію, допомагайте дитині розпізнати і усвідомити, що ж насправді вона відчуває.

5. Любіть дитину. Батьки повинні створити такі умови, де б дитина розуміла, що вона бажана, знаходиться в безпеці і може звернутись до когось у випадку невдачі. Пам’ятайте, неправильними можуть бути лише її дії, а не сама дитина.

6. Надавайте дитині свободу. У підростаючої особистості має бути свобода вибору, якою вона повинна навчитись управляти. Це колосальний досвід в тому, щоб відчути і зрозуміти що «моє», а що «чуже».

7. Вчіть дитину розумінню того, що будь-які дії мають певні наслідки і треба бути до цього готовими. Давайте можливість дитині переконатись самостійно в тих чи інших наслідках.

8. Дітям потрібні батьки, які мають власні гарно сформовані психологічні межі. Працюйте над собою, самовдосконалюйтесь.

9. При невдачах проявляйте співчуття замість читання нотацій типу «Я ж тобі казала».

10. Хваліть дитину, не просто звичайним словом «молодець», а описуючи ситуацію ширше. Так дитина дійсно починає приймати собі свої позитивні сторони і це гарно впливає на самооцінку.

11. Завжди виконуйте власні обіцянки! Якщо не впевнені, краще не обіцяйте.

12. Заохочуйте дитину до прийняття рішень, які стосуються як її самої, так і членів родини.

13. Чим більш дитина стає дорослішою, тим більше в неї виникає власних думок, потреб, бажань, поглядів. Не заходьте в особистий простір. Якщо треба, висловлюйте своє власне занепокоєння.

14. Навчіть дитину говорити «Ні». Це надзвичайно важливе вміння, яке дозволить відстоювати власні межі.

15. Справедливість – повинно бути ключовим у побудові системи та принципів виховання дитини.